Частини мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Части́ни мо́ви — великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.

Принципи поділу на частини мови

[ред. | ред. код]
  1. Смисловий (семантичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо.
  2. Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово.
  3. Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає.
  4. Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.

Отже, в основу поділу слів на частини мови покладено принцип єдності лексичного і граматичного значень слова, тобто найістотніші ознаки, що характеризують слово як одиницю мови.

Класифікація

[ред. | ред. код]

В українській мові відокремлюються дванадцять частин мови; 6 самостійних, 3 — службових та 3 — окремих:

П'ять частин мови об'єднують змінювані слова (ті, що відмінюються і дієвідмінюються) — це іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Решта частини мови є класами незмінюваних слів.

Частини мови, слова яких відмінюються, називаються іменними. Це — іменник, прикметник, числівник і займенник.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
  • Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001))

Посилання

[ред. | ред. код]